Кітчева резиденція колишнього президента Межигір’я фактично мала одного генпідрядника. Називалася ця фірма “Девелоперська компанія АВК” та мала унікальну історію: заснована на підставну особу, вона оперувала величезними коштами, отриманими з джерел настільки ж непрозорих, як і води Київського моря, з яких були виловлені операційні документи АВК.
Частина цих кошт витрачалася на неймовірні розкоші для Віктора Януковича та його близьких, а частина жодним чином не була пов’язана з уставною діяльністю компанії – будівництвом. Ця фірма вела свою діяльність так, ніби була недосяжною для контролюючих органів та ніби індульгенція для неї була вічною – зрештою, так жив і її ймовірний кінцевий бенефіціарій.
Ярмарок марнославства
Суми і статті розходів генпідрядника Межигір‘я, що зустрічаються в документах, знайдених у резиденції, шокують своїм розміром і зухвалістю.
Для Межигір’я не соромилися просити грошей. “Прошу Вас заключить договор…” і “Прошу Вас оплатить…”. Службових записок за 2010-2011 роки – період активної розбудови – з такими словами від адміністрації “АВК” колегам з “Танталіта” серед межигірських документів було знайдено чи не найбільше.
Коли для деревяного маєтка “Хонка” замовляли дерев’яні деталі інтер’єру, рахунок склав 1,6 мільйон євро. Для решти основного будинку замовили дерева на 2,7 мільйони євро. Десятки тисяч витрачались на сантехніку – настільки розкішну, що в народі вона отримала прізвисько “золоті унітази.”
Але навіть елементи декору, з якими не стикався хазяїн безпосередньо, були дуже дорогими. За одним контрактом було сплачено 2,5 мільйони гривень за облицювальне каміння; за іншим – 1,2 мільйони гривень на «благоустрій набережної».
Втім, серед сотень подібних закупівель знайшлося і кілька десятків паперів вже зі значно серйознішими сумами, і абсурднішими замовленнями, як от майже 60 мільйонів гривень за моніторинг ЗМІ.
В той же час, Наталя Лігачова, голова неприбуткової організації “Телекритика”, говорить, що навіть найбільш складний моніторинг регіональних та загальнонаціональних ЗМІ найдорожчою командою професіоналів на ринку “потягне” на контракт вартістю не більше $20,000.
Звідки гроші в “АВК”
Частину грошей “АВК” отримувало від “Танталіту” як генпідрядник – в якості оплати, а також надходження від інших споріднених, фактично “сімейних”, фірм. Платіжки свідчать про те, що рахунок “АВК” – “за надані послуги згідно договорів” – поповнювався мільйонами від ТОВ “Дом Лесника” і благодійного фонду “Відродження України”.
Але найцікавішими були надходження, описані в накладних як “вливання від інвесторів”. В якості останнього в звітах фірми фігурує банк УББ, або “Укрбізнесбанк”. Зокрема, у серпні 2010-го “АВК” прийняло від УББ більше 26 мільйонів гривень.
За даними українського Forbes, “Укрбізнесбанк” контролює старший син екс-президента Януковича Олександр. Прямого документального підтвердження цьому знайти не вдалося. Але до числа акціонерів банку в 2009-му році входив Едуард Прутнік – радник прем’єр-міністра Януковича у 2002-2005 роках і фактично – його права рука. Головою ж правління банку до травня 2010-го був Сергій Арбузов – очільник Нацбанку і перший віце-прем’єр за часів президентства Януковича.
“Статутний фонд “АВК” – 4,54 мільйони гривень. Якщо на нього заходять, точніше – заходили суми в сотні тисяч гривень – це можна було б назвати технічними розрахунками. Оскільки мова йде про мільйони гривень – це стовідсоткова пральня. Якщо простіше – відмивання грошей”, – каже Віталій Шабунін, очільник Центру протидії корупції – організації, що вже кілька років досліджує питання прозорості тендерів та витрачання державних коштів в Україні.
“Примхи” багатої фірми
Частина витрат “АВК” виглядає досить екзотично і жодним чином не повязана з будівництвом.
Підготовка культурно-оздоровчого центру до продажу – 79 мільйонів гривень. Аналітичні дослідження ринку медичного устаткування в Україні 2010 року – 96 мільйонів гривень. Аналіз ринку нерухомості соціального призначення в Україні – 45 мільйонів гривень – десятки мільйонів гривень компанія роздала буквально протягом жовтня-грудня 2010 року.
Наприклад, послугу з аналізу ринку нерухомості соціального призначення “АВК” в один день, згідно з актами, отримав аж тричі – причому, від трьох різних фірм, сплативши ледь не дві сотні мільйонів гривень.
Загалом ця сума за цей короткий проміжок часу склала більше мільярда гривень. “Ці “транзакції” – чистої води обнал. Лише за по цих “актах виконаних робіт” (причетні до них посадовці) мали би сидіти в тюрмі до кінця життя,” – каже Шабунін.
На користь такої версії також говорить факт, що багато фірм-отримувачів коштів або пішли до небуття, або їхня діяльність не має нічого спільного із послугами, за які вони отримували гроші.
Наприклад, компанії “Білайт Прим”, “Блумарін Буд” та “ДЕСА ЛТД”, які були засновані за короткий період часу в 2010 році буквально за кілька тижнів до отримання грошей, вже припинили свою діяльність. Принаймні одна з них була ліквідована фірмою, яка також отримала гроші від “АВК”.
Інша фірма – отримувач, ТОВ “НС Брайт”, зареєстрована на неіснуючу адресу. Ще одна – ТОВ “АРС-Альянс” займається обробкою металевих відходів та брухту.
Чи відмивання грошей було для неї просто вигідним хобі – наразі зясовує прокуратура, яка отримала оригінали межигірських файлів.
Замовники
Замовлення на розбудову Межигір’я АВК отримала від ТОВ “Танталіт” – найвідомішої компанії, яка де-юре належала Сергію Клюєву, депутату від Партії регіонів та брату колишнього голови Адміністрації Януковича. “Танталіт” мав в оренді левову частку Межигір’я – 129 гектарів зі 140 – та фактично належав Януковичу. На самого колишнього президента було записано 1,8 гектарів. Решта -на благодійний фонд “Відродження України”.
До списку підставних осіб-володарів “АВК” входив Павло Литовченко та сам “Танталіт” у 2011-2012, але цей список не був статичним і в попередні роки виглядав по-іншому.
Сама ж компанія “АВК”, за даними «Інформаційно-ресурсного центру», де міститься інформація про фірми і їхніх засновників, була заснована черкащанином Дмитром Сідляренком. 15 березня 2012-го року ця компанія перестала існувати, але Сідляренко залишається співвласником двох телеканалів, житомирського ТОВ «ТРК «Союз-ТВ» та рівненського ТОВ «ТРК «Рівне 1».
Офіційне місце прописки “АВК” було у Києві, провулок Західний, 4. Але насправді це адреса відділення пенсійного фонду в Солом’янському районі. «Тут ніколи не було ніяких компаній. Ніхто не орендує в нас кабінети» – здивовано пояснює охоронець на вході, – «Навколо багато різних фірмочок. Але там адреси інакші. А про таку я навіть не чув».
Сам Сідляренко залишив слід в мережі Інтернет у вигляді власного резюме, в якому він писав, що шукає «можливостей для кар’єрного зростання» за зарплатню в 900$ на місяць. Але за номером, вказаним у резюме, відповіли, що Сідляренка не знають.
До Сідляренка в засновниках “АВК” значився Віталій Владленович Сахацький.
Його повний тезка донедавна працював начальником Управління капітального будівництва та житлового господарства Державного управління справами (відомого як ДУСя).
В нинішній приймальні цього Управління Сахацького спочатку навіть не згадали. Потім заявили – він більше не працює і де він – не відомо. операційні документи АВК.