Люксові помешкання та жменя офісів у центрі Києва, міні-палац для коханки, маєток для судді-«растеряйки» і нікому не потрібний вертодром на Парковій. Декілька історій про те, чим займався і що фінансував номінальний власник Межигір’я – фірма «Танталіт» – паралельно з розбудовою головного маєтку країни.
Серед документів, знайдених у Межигір’ї після втечі екс-президента Віктора Януковича, добру половину складали папери на будівництво й нерухомість: кошториси і плани-креслення, акти виконаних робіт, квитанції на оформлення земельних ділянок чи комунальні послуги, тощо. В основному, звісно, це були документи на саму президентську резиденцію – від славнозвісної Хонки до страусятника.
Однак у загашниках «Танталітівського» архіву також було чимало документації на будівництво й утримання житлових та комерційних об’єктів поза парканом Межигір’я. Частина з них – це нерухомість самої президентської родини, записана на її членів. Інша частина – це об’єкти, які раніше здавалися далекими від теми Межигір’я.
«Ні собі, ні людям»: покинуті квартири в центрі міста
Маючи в своєму розпорядженні найшикарніший маєток у країні, президентська родина не спішила розлучатися й з елітними квартирами у центрі столиці.
Oдна з квартир, яку утримував «Танталіт», знаходиться у скандальній будові на Грушевського 9а, що впритул до Маріїнського парку. Жіночка, що представилася керівником ОСББ, яке обслуговує будівлю, вперто наголошувала, що ні президент, ні його сини тут ніколи не жили, оприлюднити імена справжніх мешканців люксових апартаментів відмовилася. Однак у 2010-2011 р. через бухгалтерію «Танталіта» справно проходила комуналка квартири Б17-1 у цьому будинку. При чому платіжки оформлювалися на ТОВ «Манагер» через її директора Дуднікова Андрія Миколайовича. Людина з таким ім’ям раніше була відома як директор «Рiелтi iстейт групп», непрямого власника сімейного «Укрбізнесбанку». А от платіжки з БТІ у той же період виписувалися вже на ім’я самого Віктора Федоровича Януковича. На жаль, не вдалося запитати в Андрія Миколайовича, яким чином він з екс-президентом перетиналися у цьому помешканні – офіційний номер телефону «Манагера» на момент публікації був уже відключений.
Ще одне помешкання на комунальному балансі «Танталіта» за ці роки – квартира під номером 18 на Мазепи,10, на Печерську. Цю квартиру Янукович у 2008 р. продав Сергію Клюєву за сенсаційні 33 млн грн. Тоді Віктор Федорович розповідав усім, що для викупу свого будинку в Межигір’ї йому довелося спродати все, що мав. Однак уже тоді плутанина в документах по квадратурі й ціні житла викликала підозру на те, що операція «купівля-продаж» була радше оборудкою на легалізацію нечистих коштів. За словами охоронця будівлі, ні «продавець», ні «покупець» у горезвісному помешканні так і не жили. А тим часом, як свідчать касові ордери й чеки, «Танталіт» продовжував його утримувати. Що черговий раз наводить на думку, що насправді ніхто по факту цей об’єкт не продавав.
Ще один ласий шматок нерухомості – квартира Януковича на Оболонській набережній 15/5. Загальновідомо, що Янукович тривалий час був прописаний саме в цій квартирі. Утримувати її «Танталіт» продовжував і після заселення президента на Межигір’я. При чому платіжки подекуди також виписувалися на згаданий вище «Манагер». За словами сусідів, останнім часом там велися ремонтні роботи, однак у квартиру так ніхто і не в’їхав. І вже, мабуть, не в’їде – минулого тижня помешкання опломбувала прокуратура.
Тут же на набережній президентська родина мала й будинок приватний – поряд з маєтками Сергія Ківалова та Святослава Піскуна стоїть незавершений котедж (офіційно Оболонська набережна, 33), землю під котрим оформлювали на «Київбуджитло», засноване «Будинком Лісника». Традиційно маєток приписували старшому синові Януковича Олександру. За словами місцевого охоронця, сюди лише раз навідався хтось із синів президента, якого ідентифікували як «гонщика»: «Колись, може років два тому, на яхті приплив, один раз він тут був». Після того будівництво застопорилося на етапі «голі стіни», а в котеджі, як і в квартирі, так ніхто ніколи й не оселився.
За кілька кроків від цієї квартири, в бік набережної, розташований салон «Кристал Спа» Любові Полєжай, цивільної дружини Віктора Януковича (на неї особисто записане однойменне ТОВ). Коли ми навідалися туди на у перших числах березня, салон уже був закритий «у зв’язку з технічними причинами». Працівники ресторану, що розташований у тому ж приміщенні, розповіли, що салон не працював на той час щонайменше тиждень. Однак салон – не єдине, що їй довелося спішно покинути після кривавих подій на Майдані.
«Я і міні-я»: будинок Полєжай під Межигір’ям
Буквально біля паркану Межигір’я, на Святославській 1а, у так званому «Лазарєвому саду», Полєжай будувала ще один маєток.
Її власність підтверджена записом у базі Державної архітектурно-будівельної інспекції: саме на неї наразі записаний цей об’єкт. Будівельник з сусіднього будинку також розповів, що одного разу сюди навідався і сам президент, для чого буцімто перекривали прилеглі вулиці.
«Курувалося» будівництво також з Межигір’я. Папка з документацією на цей будинок лежала на одній полиці з аналогічними паперами на межигірські об’єкти, а проектний альбом знайшовся у кабінеті Олександра Файніцького, директора ТОВ «Київуніверсалсервіс» («КУС»). Ця фірма виконувала роль своєрідного межигірського ЖЕКу: їй «Танталіт» замовляв утримання будинків і території та обслуговуванням персоналу, причому навіть з виїздами на держрезиденцію «Синьогора». Тож не дивно, що окрім головного маєтку президента Файніцький займався й будинком Полєжай.
Підрядниками на будівництві маєтку Полєжай також були нечужі фірми. Так, фасадами займалася фірма ПСК «Антакарана». Вона ж виконувала аналогічні роботи в одному з гостьових будиночків Межигір’я, лабораторії та гольф-клубі. Окрім того, фірма постачала в резиденцію будматеріали.
Попри те, що будинок не завершений, його зовнішній показує, що тут все мало бути в традиціях Межигір’я: вздовж периметру паркану – дроти під напругою, зовні будинку – колони, ліпнина й мармур, а розкішні інтер’єри, що їх мали оформити всередині, вже були намальовані в проектному альбомі.
По слідах кримського міністра
Комунальні платіжки з «Танталітівської» бухгалтерії навели ще на один будинок поблизу Межигір’я. Президентська резиденція має формальну адресу в Нових Петрівцях на вул. Івана Франка, 19. Прямо навпроти адмінкорпусу Межигір’я знаходиться будинок під номером 18.
До цього часу ніхто на нього уваги не звертав – попри те, що будівля стоїть за кілька метрів через дорогу, має такий же паркан, що і сама резиденція, і навіть пофарбована у той же лимонний відтінок, що й адмінкорпус.
Серед видаткових касових ордерів «Танталіту» були знайдені папери на видачу коштів на будівельні роботи (загалом близько 3 млн грн. наприкінці 2010, загальна вартість невідома), газифікацію та подальше комунальне обслуговування й охорону цього будинку.
При цьому маємо ще й окремий лист директора «Танталіту» Павла Литовченка з проханням до «КУС» призначити відповідального за це приміщення, а всі платіжки перенаправляти на Волоську 11, в офіс «Танталіта».
За даними на платіжках, будинок формально вважається житловим. За словами будівельників, там знаходилося щось на зразок готелю чи гуртожитку. Підтвердити чи спростувати це поки що неможливо, оскільки це приміщення, на відміну від основного майнового комплексу Межигір’я, революція поки для людей не відкрила.
Попри те, що зводився будинок за рахунок «Танталіту», договір на роботи й акт виконаних робіт від облгазу, платіжки від обленерго виписувалися на ім’я Каневського О.С. Це ж прізвище фігурує в касових ордерах на видачу коштів для оформлення держакту на землю й на будівництво. Згідно з базою даних Держархбудінспекції, житловий будинок і трансформаторна підстанція за цією адресою зареєстровані на Каневського Олександра Самуіловича.
Єдина людина з таким ПІБ, яку нам вдалося знайти у цій країні, – це екс-міністр охорони здоров’я Криму. Професійна географія невропалога Каневського широка. Однак постійно пов’язана з залізницею: з 90-х він очолював лікарні різних підрозділів залізниці в Харкові, Одесі, Донецьку, Києві, а в 2011р. очолив головне управління медзакладів Укрзалізниці в цілому. Останнім місцем роботи Каневського перед міністерством автономії стала дорожня клінічна лікарня №2 у Києві.
І от із неї, в грудні 2011 (якраз коли завершується будівництво будинку в Петрівцях) Каневський переїжджає у крісло головного лікаря автономії. Цю посаду він займав два роки, а втратив наприкінці лютого 2014 р., коли «самопроголошений» прем’єр Сергій Аксьонов сформував собі новий уряд.
З огляду на ситуацію в Криму, телефони міністерства наразі «мертві», не знімає слухавки мобільного й колишній заступник Канєвського. Тому ми залишаємо за ним право прокоментувати цю ситуацію.
Маєток для «судді-растєряйкі» в Конча-Заспі
Серед тих небагатьох файлів, які потрапили залишились сухими й неушкодженими, були документи на будівлю №51 в «Конча-Заспі», на території будинку відпочинку, що належить Держуправлінню справами. Однак ішлося зовсім не про чергову держдачу ДУСі – будівництво на її землі виявилося цілком приватним.
Перший договір на «Реконструкцію будинку №51» уклали 15 серпня з ТОВ «АЕС-ГРУПП», попередня ціна на комплекс робіт по всьому об’єкту була визначена на рівні 10,30 млн грн., завершити роботи мали до середини грудня.
У грудні підрядника чи то замінюють чи то доповнюють ще одним: на роботи по об’єкту проводять тендер, який виграє ТОВ «Шатро», фірма, відома як один з підрядників розбудови самого Межигір’я (займалася будівництвом лабораторії), я також як підрядник скандального знесення будинків на Русанівці. З додатків до договору з’ясувалося, що маєток мав складатися з триповерхового житлового будинку на 835 кв.м., господарського блоку, літньої кухні, гаражу та … каплички. При цьому один лише госпблок потягнув на 1,87 млн грн., а гараж – на 226 тис грн. Цікаво, що акти датовані січнем поточного року, тобто будівництво тут велося «до останнього».
Так от цікавими у цій історії є два факти.
Перший – замовником на всіх згаданих документах зазначений Овчаренко В’ячеслав Андрійович – людина відома як суддя, за якого «загубилися» судові справи на Януковича. В’ячеслав Овчаренко у 80-х працював юристом на «Орджонікідзевугілля», тоді директором місцевої автобази був Віктор Янукович. У 2001 р він став суддею Єнакіївського міського суду, а вже наступного року його очолив. Саме тоді виявилася «пропажа» документів по судимостях Януковича – факт, який сам Овчаренко списав на неналежну охорону приміщень суду.
У 2006 р. Овчаренко дуже різко змінив крісло єнакіївського судді на мантію судді Конституційного суду – що якраз співпало з другим прем’єрством Януковича. Півроку тому він очолив КСУ. З цієї посади, відповідно до рішення ВРУ, Овчаренко вилетів кілька тижнів тому – за порушення присяги судді у справі про чергове перевертання Конституції з ніг на голову у 2010 р.
У знайдених протоколах тендеру на 51-й будинок в Конча-Заспі місце проведення тендеру зазначено як Нові Петрівці, вул. Івана Франка 19 – тобто у самій президентській резиденції. А головою тендерної комісії – вже знайомий пан Файніцький, головний “комунальник” Межигір’я. Його ж підписами завізовані обидва протоколи.
Таким чином, будівництвом елітного житла судді в елітній «Конча-Заспі» займався особисто межигірський завгосп Януковича.
Більш того – у юридичному відділі межигірських архівів зберігалася навіть переписка Овчаренка з главою ДУС Андрієм Кравцем: перший просить дозволу на реконструкцію наданого йому в користування будинку, а другий дозволяє проведення робіт за власний, Овчаренка, рахунок.
Ми намагалися зв’язатися з паном Овчаренком через його недавнє місце роботи. В приймальній Овчаренка в КСУ, яка у зв’язку з його звільненням з посади судді мала б уже бути колишньою приймальнею, нам відповіли що “його немає можливості покликати”, але можна передзвонити за кілька годин. Однак за кілька годин слухавку у приймальні вже ніхто не знімав.
Прокуратура, яка наразі перевезла оригінали Межигірських документів до себе у сховище, має всі підстави та вихідні матеріали, щоб почати з’ясовувати, чому весь вказаний документообіг і тендерні процедури проходили через президентську резиденцію Януковича.
Продовження про офіси та комерційну нерухомість читайте у другій частині статті.
Відео-версія статті тут:
